Чому нам потрібні відновлювані джерела енергії?

1. Енергія сьогодні

Енергію, яку ми використовуємо сьогодні, отримують здебільшого з викопних видів палива. Вугілля, нафта та природний газ - викопні види палива, створені протягом мільйонів років у процесі розпаду рослин та тварин. Місце розташування цих ресурсів – надра Землі. Під впливом високої температури та тиску процес утворення викопних видів палива продовжується і сьогодні, проте їх використання відбувається набагато швидше, ніж утворення. З цієї причини викопні палива вважаються невідновлюваними, оскільки їх ресурси можуть вичерпатися в недалекому майбутньому. Крім того, спалювання викопних видів палива призводить до забруднення та інших негативних впливів на природне середовище. Оскільки наше існування залежить від енергії, ми повинні використовувати такі джерела, ресурси яких були б необмеженими. Такі джерела енергії називаються відновлюваними. Крім того, виробництво енергії з відновлюваних джерел не завдає шкоди навколишньому середовищу на відміну від спалювання викопних видів палива.

Серед викопних видів палива особливе місце займає уран - ядерне паливо, ресурси якого можуть бути вичерпані приблизно за 90 років. Однак у так званих реакторах-розмножувачах можна отримувати новий уран. У той же час, у зв'язку з проблемою радіоактивних відходів, які становитимуть небезпеку протягом мільйонів років, а також після Чорнобильської катастрофи, яка продемонструвала ризик, пов'язаний з використанням атомної енергії, більшість урядів промислово розвинутих країн відмовляються від використання атомної енергії. Цей процес продовжується незважаючи на той факт, що атомна енергія, при виробництві якої майже не утворюються парникові гази, може певною мірою розглядатися як вирішення проблеми глобальної зміни клімату (див. нижче). Проблема емісії парникових газів, визнана однією з найважливіших серед багатьох інших, вимагає зменшити використання енергії викопних палив.

Навіщо нам потрібні зміни в енергоспоживанні?

Основна проблема полягає не в тому, що ми використовуємо енергію, а в тому, як ми її виробляємо та як споживаємо енергетичні ресурси. Доки людство продовжує задовольняти свої потреби в енергії шляхом спалювання викопних видів палива або за допомогою ядерних реакцій, у нього існуватимуть проблеми впливу на природне середовище, соціальні проблеми та проблеми сталого розвитку. Чого ми дійсно потребуємо - так це джерел енергії, які не будуть вичерпані з часом і можуть використовуватись без забруднення навколишнього середовища.

Споживання енергії – проблема сталого розвитку

Починаючи з 2010 року щорічно для виробництва енергії в світі використовується більше 12 млрд. тонн палива у нафтовому еквіваленті. Близько 29% цієї кількості припадає на нафту, 27% - на вугілля, 24% - природний газ. Незважаючи певний розвиток відновлюваних джерел, все ще 80% всієї споживаної енергії виробляється з використанням сировини, що містить вуглець. Наслідком такого масштабного використання викопних джерел енергії є глобальне потепління (так званий парниковий ефект) та нестача ресурсів у майбутньому.

Історія використання енергії

Відкриття в давнину вогню і можливість спалювання деревини вперше зробили доступним використання для людства великої кількості енергії. Пізніше (4000 - 3500 років до н.е.), з появою перших вітрильних суден та вітряків, а також з початком використання енергії води у водяних млинах та для систем іригації, культурний розвиток людства прискорився. Протягом кількох тисяч років потреби людства в енергії задовольнялися лише за рахунок відновлюваних джерел енергії – сонця, біомаси, гідроенергії та енергії вітру. Так тривало до початку промислової (індустріальної) революції у другій половині XVIII сторіччя та виникнення можливості перетворювати теплову енергію на механічну, що збільшила споживання енергії та прискорила розвиток промисловості. Індустріальна революція була революцією енергетичної технології, що ґрунтується на використанні викопного палива. Процес був поступовим: від використання місцевих вугільних родовищ до експлуатації нафти та родовищ природного газу у глобальному масштабі. Використання ядерної енергії почалося близько 70 років тому (з 1951 року). Після ери викопного палива світ наближається до початку нового перехідного періоду: від викопного палива - знову до використання відновлюваних джерел енергії. Фундаментальні зміні у загальній картині використання енергії видно у величезному збільшенні попиту на енергію із середини минулого століття. Це збільшення є результатом не тільки індустріального розвитку, а й зростання населення. З 1850 по 2020 рік світове населення зросло в 6,2 рази, використання енергії на душу населення зросло приблизно в 20 разів, а загальне використання індустріальних та традиційних форм енергії зросло більш ніж у 12 разів.

Скільки енергії ми використовуємо?

Сьогодні викопні види палива, такі як кам'яне вугілля, нафта та природний газ, становлять 80% загальних первинних енергоресурсів. Загальне світове споживання первинної енергії у всіх її формах (включаючи такі види палива, як, наприклад, біомаса), становить 606,5 x 10¹⁸джоулів на рік, що відповідає майже 14500 мільйонів тон нафтового еквіваленту (млн т н.е.) на 2019 рік. Незважаючи на зниження темпів зростання у другому десятиріччі XXI століття, що спричинене кризами, первинне енергоспоживання в усьому світі продовжує зростати. У 2019 році первинне енергоспоживання в усьому світі зросло на 66%, порівняно з 1990 роком.

Загальне постачання енергії в світі¹ за джерелами, 1971-2019 рр. (ЕДж) Розподіл загального постачання енергії в світі¹ за джерелами, 1971 та 2019 роки

1. Світ включає міжнародну авіацію та міжнародні морські бункери.
2. На цих графіках торф і горючі сланці агреговані з вугіллям.
3. Включає геотермальні, сонячні, вітрові, припливи/хвилі/океан, теплові та інші джерела.
Джерело: IEA, World Energy Balances, 2021

Припускаючи, що населення становило близько 6000 мільйонів 2000 року, отримаємо середньорічне використання палива на людину - близько 1.6 т н.е. чи 66 ГДж. Ці дані включають всі види енергії, що споживаються промисловим, комерційним, комунальним та іншими секторами економіки, а також втрати в енергетичному секторі як, наприклад, великі енерговтрати на атомних, теплових (працюючих на вугіллі і газі) електростанціях. Вони також включають велику кількість деревного та іншого біологічного палива, використаного в країнах, що розвиваються. Ці дані є середніми і не відображають величезних відмінностей між регіонами. Кількість паливних ресурсів, що споживаються в середньому на одну людину в розвинених країнах, більш ніж у шість разів перевищує те саме значення для країн, що розвиваються. З наступної діаграми видно, що розвинені країни (Північна Америка, Європа, колишні країни СРСР) у 2000 році використовували майже вдвічі більше палива, ніж ті, що розвиваються, навіть за умови, що їх населення становить менше третини населення країн, що розвиваються.

За наступні роки, незважаючи на розвиток економіки та зростання енергоспоживання у країнах, що розвиваються, цей розрив у енергоспоживанні на людину все ще існує. Хоча варто зазначити, що на країни, що розвиваються, припадає більше половини світового енергоспоживання сьогодні.

Загальне кінцеве споживання енергії на душу населення, 2018 р., ГДж на душу населення

Майбутні тенденції

За офіційними оцінками світові обсяги енергоспоживання зростатимуть і в майбутньому, як і в попередні роки. Все це веде до збільшення кількості різних проблем, пов'язаних з енергопостачанням та захистом навколишнього середовища. Однією з основних причин зростання енергоспоживання є зростання населення. 2000 року населення планети становило близько 6 млрд осіб. За оцінками експертів ООН до 2025 року світове населення досягне 8 млрд осіб, проте ближче до 2100 року стабілізується на рівні 10-12 млрд осіб. Основний приріст населення припаде на менш розвинені країни.

Згідно з офіційним прогнозом, підготовленим Міжнародним енергетичним агентством (IEA) "Світовий енергетичний огляд - 2004", зростання обсягів енергоспоживання у світі передбачалось протягом натсупних двох десятиліть, і насамперед за рахунок збільшення енергоспоживання в Азії. Очікувалось, що обсяг світового енергоспоживання у 2020 році становитиме майже 600 000 ПДж (14 400 млн т н.е.). Прогнози двадцятирічної давності від МЕА навіть були консервативними, тому що планку у 14 400 млн т н.е. по енергоспоживанню країни світу перевищили вже у 2019 році (14 500 млн т н.е.), а не в 2020 році, як прогнозувалось у звіті.

У 2021 році вперше уряди країн висунули достатньо амбіційні цілі (обіцянки щодо нульових викидів ЄС і США до 2050 року, Китаю до 2060 року та Індії до 2070 року), щоб утримати глобальне потепління на рівні 1,8 °C до кінця століття.

Міжнародне енергетичне агентство розробило Дорожню карту до нульових викидів до 2050 року з більш ніж 400 етапами, які мають бути встановлені на глобальному рівні, щоб гарантувати досягнення довгострокової цілі. З чотирьох традиційних секторів енергетики (електроенергетика, теплоенергетика, промисловість і транспорт) перехід від викопного палив можливий лише за рахунок декарбонізації електроенергії. До 2050 року майже 70% виробництва електроенергії у всьому світі буде базуватися на вітрі та сонці. Досягнення чистих нульових викидів (NZE) до 2050 року вимагає розблокування наступного покоління низьковуглецевих технологій у цьому десятилітті.

За даними деяких офіційних довгострокових прогнозів, споживання нафти, як основного енергоносія, почне скорочуватися наприкінці перехідного періоду (після 2030 року). Споживання природного газу, навпаки, збільшуватиметься завдяки задовільній ціні та обсягам видобутку. Але в міру підвищення ціни на газ і скорочення його резервів, вугілля (яке в порівнянні з газом традиційно дешевше і, світова ціна на яке не схоже, щоб різко зросла) "завоює" більший сегмент ринку енергоносіїв. Для підтримки необхідного світового рівня енергопостачання та захисту навколишнього середовища багато експертів припускають, що в основному буде застосовуватися так звані технології "чистого вугілля". Зокрема, технологія газифікації, яку вважають найбільш екологічно чистою, у поєднанні з технологіями захоплення та зберігання CO2 стануть основними.

VISION 2050 - сценарій розвитку енергетичного сектора до 2050 року

На відміну від офіційних прогнозів, зроблених Міжнародним енергетичним агентством, комісією Євросозу та Департаментом енергетики США багато організацій світу запропонували сценарій, що передбачає швидке зростання відновлюваної енергетики у поєднанні зі стійким підвищенням енергоефективності. За такого переходу до сталих енергетичних систем, використання викопних видів палива та атомної енергетики поступово скорочуватиметься. Звіт Групи сонячної енергетики США з екології та розвитку (UN Solar Energy Group for Environment and Development) за 1993 рік прогнозує, що передові технології відновлюваної енергетики, які вже існують на ринку або перебувають сьогодні на стадії апробування, до середини 21 століття становитимуть 60% ринку електроенергії та 40% ринку палива.

Міжнародна мережа зі сталої енергетики (The International Network for Sustainable Energy - INFORSE) розробила свою модель енергетичного розвитку на період до 2050 року, згідно з якою передбачається глобальна поступова відмова від використання викопних видів палив до 2050 року, причому з поступовим згортанням застосування технологій атомної енергетики року. Енергетичний сценарій INFORSE поєднує широкомасштабне збільшення використання відновлюваних джерел енергії та підвищенням рівня енергоефективного використання енергії в 2-7 разів. Такого зростання енергоефективності можна досягти за рахунок заміни існуючих технологій енергоспоживання найкращими, доведеними та вже існуючими технологіями, такими як, наприклад, використання лише енергоефективних електроприладів, будівництва будівель з використанням технологій пасивного опалення та охолодження, створення транспортної системи, що працює на електроенергії та водні та і т.д.

Якщо впровадження подібних нововведень носитиме широкомасштабний характер, ці технології стануть більш рентабельними порівняно із застосовуваними сьогодні. Теж стосується й широкомасштабного впровадження технологій відновлюваної енергетики, передбаченого сценарієм VISION 2050. У результаті можна говорити про те, що виконання існуючих сьогодні вимог до запропонованих енергетичних послуг реально забезпечити при значному скороченні постачання первинної енергії, продовжуючи підвищення життєвого рівня людей.

Прогноз загального попиту на енергію для ЄС-25 за сценарієм INFORSE’s vision 2050.

За умови проходження сценарію, запропонованого INFORSE, показник світового енергоспоживання буде значно нижчим за показник сумарного потенціалу відновлюваної енергетики.

Світове споживання енергії у 2050 році за сценарієм INFORSE Vision 2050 порівняно зі світовим технічним потенціалом відновлюваної енергетики.

За сценарієм обсяг наданих послуг в енергосекторі країн, що розвиваються, зросте в кілька разів. Однак це не означає, що обсяг енергоспоживання також обов'язково збільшиться. Існує величезний потенціал у галузі енергоефективності та енергозбереження, реалізація якого значно стримує зростання енергоспоживання. Згідно із запропонованим сценарієм цілком реально забезпечити кожну людину тепловою та/або електроенергією, необхідною для приготування їжі, освітлення тощо, і тим самим покласти край поняттю "енергетичної складової" у такому світовому явищі як бідність.

Порівняння сучасного первинного енергоспоживання у світі в 2000 році (в ПДж, дані МЕА) із прогнозним сценарієм на 2050 рік.

2. Запаси викопних палив

Викопні види палива - це цінні природні джерела енергії, для створення яких знадобилися мільйони років і запаси яких в даний час близькі до вичерпання. Занепокоєння тим, що викопні види палива можуть бути вичерпані, було висловлено ще 50 років тому в книзі "Межі зростання" ("Limits to Growth"), що справила величезний вплив. У цій книзі було запропоновано низку комп'ютерних моделей майбутнього використання ресурсів, у яких світове споживання палива продовжувало підвищуватися за експонентою. Передбаченим результатом було зникнення паливних запасів, незалежно від доступної кількості палива.

Ці побоювання найгостріше підтвердилися у 1973 році під час паливної кризи, коли країни-члени ОПЕК (ОРГАНІЗАЦІЯ КРАЇН – ЕКСПОРТЕРІВ НАФТИ) вперше скоординували свою політику та значно підняли ціну на нафту. Один із факторів, який дав можливість членам ОПЕК підвищити свій вплив, полягав у тому, що США, насамперед головний експортер нафти, став імпортером. На той час Сполучені Штати вже вичерпали більшу частину доступної нафти з родовища в Техасі.

Кількість відкритих великих родовищ нафти та виявлені граничні обсяги, придатні до видобутку в період 1850-2006 рр.

Драматична нестача паливних ресурсів, передбачена тими днями, не здається неминучою нині. Головний принцип, який стверджує, що кількість викопних видів палива, що залишилися, зрештою, обмежена, і вони не можуть використовуватися вічно, очевидно не викликає сумнівів. Однак визначити як довго вони використовуватимуться – непростий процес. Щороку публікуються офіційні дані про наявність так званих "доведених" запасів нафти, газу та вугілля. Як "доведені" запаси розглядають ті кількості, які згідно з геологічними і технічними даними, можуть бути, з певною часткою впевненості, видобуті в майбутньому з відомих нині родовищ за існуючих економічних та виробничих умов. Корисним показником якості паливних запасів є відношення: запаси/виробництво.

Якщо кількість "доведених" запасів, визначену на кінець року, розділити на видобуток (споживання) цього ж року, то в результаті вийде час, протягом якого існували б ці запаси, за умови, що виробництво залишилося б на поточному рівні. Згідно зі статистикою Британської нафтової компанії Брітіш Петролеум за 2020 рік, показнику запаси/виробництво (R/P) світових викопних ресурсів відповідають наступні значення:

Співвідношення запасів до видобутку (R/P ratio) для нафти, газу та вугілля у регіонах світу.

Подібно до викопних видів палива, уран - також один з вичерпних видів природних ресурсів. Якщо використовувати уран тільки протягом одного циклу, тобто один раз спалити в реакторі і після цього відправити в відходи, його запаси вичерпаються протягом 90 років.

Показник запасів/видобутку для будь-якого регіону також виявляє ознаку його залежності від регіонів з великими запасами палива. Наприклад, для нафти показник запаси/виробництво для Західної Європи становить менше 10 років, а для Північної Америки – приблизно 29 років. Очевидно, що обидва регіони зіштовхнулися б із серйозними енергетичними проблемами, якби вони не могли імпортувати нафту з Близького Сходу, де значення показника – майже 80 років, або Південної та Центральної Америки, де цей показник становить близько 150 років. Країнам ОПЕК належить 70,2% світових запасів нафти. Зокрема, найбільші запаси належать Венесуелі (17,5%) та Саудівській Аравії (17,2%).

Для газу ситуація дещо відрізняється через великі запаси газу в колишньому Радянському Союзі. Цей регіон містить близько 30% світових запасів газу, ще 40% знаходяться у регіонах Близького Сходу. Світ загалом дуже залежить від обмеженої кількості регіонів, які містять більшість запасів. Значення показника запаси/виробництво для вугілля є набагато вищим і розподілене більш рівномірно: США (23%), РФ (15%), Австралія (14%) та Китай (13%). На жаль, вугілля має недоліки порівняно з нафтою та газом. При спалюванні вугілля утворюється більша кількість CO2 на одиницю виробленої енергії, ніж у випадку газу та нафти, а також утворюється більше діоксиду сірки та оксидів азоту.

3. Вплив на екологію

Використання викопних палив, а саме процес їх згоряння, негативно впливає на навколишнє середовище і є причиною глобальної зміни клімату та випадіння кислотних дощів.

Зміна клімату

В останні десятиліття XX століття у світі зростало занепокоєння тим, що концентрація парникових газів, що збільшується в атмосфері, змінить клімат, а це, у свою чергу, негативно позначиться на соціальних і економічних умовах життя на Землі. Зміна клімату чи глобальне потепління означає поступове збільшення середньої температури повітря поверхні Землі. Велика кількість даних підтверджує те, що протягом останніх 150 років відбулося глобальне потепління. Останні данні показують навіть прискорення цього процесу. Аналіз NASA показує як підвищувалась температура на землі з 1880 по 2020 рік. Зокрема, у період 1896 - 1900 років середня глобальна температура збільшувалась лише на +0.06 ^оС, але у період з 2016 по 2020 рік це зростання складало вже +1.23 ^оС.

Зростання середньої глобальної температури у 1896-1900 рр. Зростання середньої глобальної температури у 2016-2020 рр.

З 1880 року температура Землі зростала в середньому на 0,08°C Цельсія за десятиліття, або загалом приблизно на 1,12° С. Швидкість потепління з 1981 року прискорилась більш ніж удвічі: 0,18° C за десятиліття. Згідно з даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США, 2022 рік став шостим найтеплішим роком. Температура поверхні у 2022 році була на 0,86 °C вищою за середню температуру 20-го століття 13,9 °C і на 1,06 ˚C вищою, ніж у доіндустріальний період (1880-1900 рр.). Усі 10 найтепліших років в історії відбулися починаючи з 2010 року.

Найбільш суттєвим компонентом парникових газів є діоксид вуглецю (CO2). Головне джерело викидів СO2 в атмосферу – сектор енергетики, що включає, зокрема, електростанції, автомобілі та використання енергії промисловими підприємствами. При спалюванні викопних видів палива утворюється близько 73,2% загального світового обсягу викидів СO2 в атмосферу (стоаном на 2016 рік.

Другий за значенням парниковий газ – метан (CH4). Він є побічним продуктом процесу спалювання вугілля, а також потрапляє в атмосферу в процесі видобутку природного газу, який є практично чистим метаном. При спалюванні різних видів викопних палив утворюється різна кількість СO2 на одиницю виробленої енергії. Більшість продуктів згоряння вугілля, що складається, в основному з вуглецю, являють собою СO2. При спалюванні природного газу, що є в основному метаном, утворюється вода і СO2, тому викидів СO2 на одиницю енергії порівняно з вугіллям менше. Нафта, за обсягом виділення СO2, знаходиться між газом та вугіллям, оскільки вона є сумішшю різних вуглеводнів. Кількість СO2, що утворюється на одиницю енергії з вугілля, нафти і газу, знаходиться у співвідношенні 2 до 1,5 до 1. Це одна з причин, що призводять до більш широкого використання на електростанціях природного газу, а не вугілля чи нафти, незважаючи на те, що запаси вугілля набагато більші.

Світові викиди парникових газів за секторами

Вирубка лісів не є головною причиною викидів парникових газів, але разом із тваринництвом, сільськогосподарським обробітком та деякими іншими секторами разом відповідальне за 18,4% викидів парникових газів. Більшою проблемою ніж вирубка лісів у контексті викидів парникових газів (2,2% ПГ), є спалювання стерні та інших аграрних залишків (3,5% ПГ у світі).

Як відбувається глобальне потепління

В атмосфері Землі є деякі гази, які діють як "парник", заманюючи в пастку промені Сонця, що відбиваються від Землі. Як відомо, без цього механізму на Землі було б занадто холодно для підтримки життя. З початком індустріальної революції у повітря стало надходити дуже багато парникових газів, особливо діоксид вуглецю (СO2). Збільшення обсягів парникових газів підвищує температуру атмосферних шарів та призводить до глобального потепління. При спалюванні вугілля, нафти та природного газу збільшується концентрація цих газів в атмосфері. Протягом понад сто років надходження парникових газів в атмосферу, викликане розвитком промисловості, транспорту та енерговиробництва, відбувалося швидше, ніж їх видалення з атмосфери за допомогою природних процесів.

Свідчення глобального потепління

Наукові прогнози щодо катастрофічних наслідків зміни клімату з недавніх пір починають збуватися. За даними NASA за період з 1880 по 2020 рік загальна середня температура на планеті збільшилася на більше ніж 2 градуси за Фаренгейтом (1,1 градуси Цельсія), а рівень води підвищився приблизно на 25 сантиметрів. 2022 був найтеплішим роком (метеорологічний облік ведеться з 80 року ХIX століття), а з останні десять років були найбільш теплими.

Підтвердження глобальної зміни клімату було зроблено в 1995 році офіційно призначеною Міжурядовою Групою Зміни Клімату ООН (IPCC), що складається з більш ніж 2500 провідних наукових експертів усього світу. Група заявила, що "за наявними даними можна говорити про вплив людини на глобальний клімат". Було висунуто висновок про те, що температура на нашій планеті протягом ХХ століття стійко підвищувалася, концентрація діоксиду вуглецю перевищила теоретично передбачену норму, внаслідок чого температура на Землі підвищуватиметься ще протягом 75 років, навіть якби емісія СО2 була зупинена сьогодні.

Наведені нижче події відповідають передбаченням вчених щодо наслідків глобального потепління. Останні 20 років стали рекордними за високою температурою та кількістю опадів. Льодовики тануть у всьому світі. З 1900 року площа льодовиків у Європейських Альпах зменшилася майже вдвічі. Льодовик Колумбія в штаті Аляска відступив більш ніж на 12 кілометрів за останні 16 років через підвищення температури в регіоні. Відкололася велика частина льоду Антарктики.

Деякі вчені вважають, що шельфовий лід Larsen B, розмір якого відповідає штату Коннектикут, може зникнути. Серйозні повені, подібно до руйнівних повеней на Середньому Заході 1993 і 1997 років, стають все більш звичайним явищем. Інфекційні захворювання переміщуються до нових регіонів. Через глобальне потепління підвищився рівень води, змінюються кліматичні зони. Всі ці явища ілюструють вплив глобальної зміни клімату на довкілля. Глобальне потепління та зміна клімату є серйозною загрозою виживанню багатьох біологічних видів та добробуту людей у всьому світі.

За даними NASA Антарктида втрачає масу льоду (тане) із середньою швидкістю близько 150 мільярдів тонн на рік, а Гренландія втрачає приблизно 270 мільярдів тонн на рік, що сприяє підвищенню рівня моря [7].

Зараз світ перебуває на шляху до підвищення температури на 2,7 градуса Цельсія з доіндустріальних часів, що до 2100 року означає втрату 32% світової маси льодовиків, або 48,5 трильйонів метричних тонн льоду, а також зникненнч 68% льодовиків [8].

Концентрація СО₂ в атмосфері у 2015 році перевищила 400 ppm. Це сталося вперше на пам'яті людства. Таке бувало і раніше (між 4.1 та 4.5 мільйонів років тому), але тоді на Землі ще не було людей. У кінці 2022 року концентрація СО₂ в атмосфері вже перевищила 419 ppm та продовжує зростати.

Паризька угода

На 21 Конференції Сторін Рамкової конвенції ООН щодо зміни клімату (COP 21) 12 грудня 2015 року була підписана Паризька угода. Головною метою Паризької угоди є посилення глобальної реакції на загрозу зміни клімату шляхом утримання зростання глобальної температури в цьому столітті значно нижче 2 градусів за Цельсієм порівняно з доіндустріальним рівнем і продовження зусиль щодо обмеження підвищення температури ще до 1,5 градусів за Цельсієм. Станом на лютий 2023 року 194 держави та ЄС, на які припадає понад 98% світових викидів парникових газів, ратифікували Угоду або приєдналися до неї, включаючи Китай і Сполучені Штати, країни з 1-м і 2-м найбільшими викидами CO2 серед членів РКЗК ООН.

Подальші наслідки зміни клімату

Згідно зі сценаріями викидів Міжурядової Групи експертів з питань Зміни Клімату ООН глобальна приземна температура продовжуватиме зростати щонайменше до середини століття. Глобальне потепління на 1,5 °C та 2 °C буде досягнуто протягом ХХI століття, якщо в наступні десятиліття не відбудеться різкого скорочення викидів CO2 та інших парникових газів. За найгіршими сценаріями глобальна температура може збільшитись на 3,3-5,7 °C, а рівень води може підвищитися ще на 1 метр до 2100 року. Ці зміни торкнуться багатьох аспектів нашого життя. Ось деякі з них:

• Підвищиться рівень світового океану. Підвищення рівня води в морі зруйнує береги та прибережні заболочені землі. Буде знищено необхідне місце існування, прибережні області стануть більш вразливими до повені. Підвищення рівня води лише на 50 см подвоює небезпеку штормів для прибережного населення.
• Негативний вплив на збирання врожаю. Тепліший клімат посилить іригаційні вимоги, збільшить кількість певних комах - шкідників, продовжить сільськогосподарський сезон у деяких областях. Одночасно з тим, що виробництво продовольства в деяких країнах зросте завдяки потеплінню клімату, бідні країни, населення яких уже голодує, найімовірніше, зазнають суттєвого спаду у виробництві продуктів харчування.
• Через спеку загине велика кількість людей. Значні коливання високої температури подібні до тих, через які загинули сотні людей у Чикаго в 1995 році, стануть частішими. Діти та люди похилого віку більш схильні до теплових ударів.
• Поширяться тропічні хвороби. Інфекційні хвороби, такі як малярія, пропасниця, енцефаліт і холера, поширяться через те, що комарі та інші переносники хвороб, поширені в країнах з теплішим кліматом, зможуть мігрувати на нові території. Це призведе до зростання кількості епідемій, подібних до спалахів малярії в Нью-Джерсі і лихоманці в Техасі.
• Буде порушено водний цикл. Зі зміною водного циклу деякі області гостріше зазнають посухи, тоді як інші будуть піддані повеням. Така мінливість набагато погіршить становище регіонів, у яких вже сьогодні існують проблеми з якістю та кількістю води.
• Постраждають деякі біологічні види. Частина найбільш уразливих рослин, тварин та екосистем сильно зміниться. Нижченаведені 10 видів тваринного світу, які можуть сильно постраждати від глобального потепління: Гігантська Панда, Білий ведмідь, Індійський Тигр, Північний олень, Білуга, Королівський Пінгвін, Сніжний в'юрок, Жаба Арлекіна, Метелик-Монарх і Ведмідь Грізлі.
• Буде пошкоджено коралові рифи. Перегрів океанських вод в результаті глобального потепління може призвести до знебарвлення коралів, що призведе до розпаду складних біологічних систем, що існують сьогодні.

У 2022 році в Сполучених Штатах відбулося 18 погодних/кліматичних катаклізмів зі збитками понад 1 мільярд доларів кожна. Ці події включали 1 посуху, 1 повінь, 11 сильних штормів, 3 тропічні циклони, 1 лісову пожежу та 1 зимовий шторм. Загалом ці події призвели до загибелі 474 людей і мали значні економічні наслідки для постраждалих територій. Середній річний показник за 1980–2022 рр. становить 7,9 подій (з урахуванням ІСЦ); середньорічний показник за останні 5 років (2018–2022) становить 17,8 подій (з урахуванням ІСЦ). На прикладі Сполучених Штатів це свідчить про те, як частішають погодні/кліматичні катаклізми на нашій планеті.

Джерело: Вартість мільярдних катастроф у Сполучених Штатах у 1980-2022 - ncei.noaa.gov

Звіт "Взаємопов'язані ризики стихійних лих 2020/2021" опублікований United Nations University – Institute for Environment and Human Security (UNU-EHS) аналізує 10 різних стихійних лих за 2020/2021 роки та визначає три першопричини, які вплинули на більшість подій в аналізі: викиди парникових газів, спричинені діяльністю людини, недостатнє управління ризиками лих і недооцінка екологічних витрат і вигод під час прийняття рішень. Викиди парникових газів, спричинені діяльністю людини, були однією з причин, чому Техас зазнав морозів, але вони також сприяли формуванню суперциклонів, таких як, наприклад, Амфан – зовсім інша катастрофа в зовсім іншій частині світу.

10 стихійних лих, про які йдеться у Звіті включають:

1. Лісові пожежі в Амазонії – лісові пожежі, викликані глобальним апетитом
2. Арктична спека – переростає в кліматичну катастрофу
3. Вибух у Бейруті – коли світова спільнота покидає корабель
4. Повені у Центральному В’єтнамі – коли бути підготовленим уже недостатньо
5. Вимирання веслоноса в Китаї – риба, яка пережила вимирання динозаврів, але не людство
6. Пандемія COVID-19 – як пандемія показує нам цінність біорізноманіття
7. Циклон Амфан – коли поєднуються циклон і пандемія
8. Спалах пустельної сарани – як керовані ризики виходять з-під контролю
9. Знебарвлення Великого Бар’єрного рифу – втрачається більше ніж диво природи
10. Техаська холодна хвиля – катастрофа, якій можна було запобігти?

Кислотні дощі

Іншим негативним ефектом спалювання викопних видів палива є утворення кислотних дощів. У процесі згоряння викопних видів палива утворюються діоксид сірки (SO2) та окису азоту (NOx). Хоча джерела окису сірки та окису азоту існують і в природі, більш ніж 90% викидів сірки та 95% викидів азоту є результатом науково-технічного прогресу. Потрапляючи в атмосферу, ці гази в результаті хімічних реакцій перетворюються на вторинні забруднюючі речовини, такі як азотна та сірчана кислоти, легко розчиняються у воді. Таким чином, будь-який дощ є певною мірою кислотним. Кислотні крапельки води переносяться вітрами на великі відстані, повертаючись на Землю у вигляді кислотних дощів, снігу чи туману.

У процесі природних явищ - вивержень вулканів, життєдіяльності боліт та гниття рослин утворюється діоксид сірки, один із газів, що сприяють формуванню кислотних дощів. Кислотні дощі, утворені природним способом, також несприятливі для навколишнього середовища. Але такі дощі трапляються набагато рідше, ніж у результаті діяльності людини. У 1950-1970-х роках рівень кислотності дощів у Європі збільшився приблизно вдесятеро. Щоправда, у 80-ті роки він зменшився. Незважаючи на те, що багато країн почали вживати заходів для боротьби з викидами в атмосферу шкідливих речовин, що викликають кислотні дощі, проблема все ще залишається актуальною.

За шкалою, що визначає рівень кислотності, величина pH дощу зазвичай становить 5,6. У разі зменшення цього показника говорять про кислотний дощ. Хімічне рівняння утворення кислотного дощу виглядає так:

SO₂ (Діоксид Сірки) + NO (Окис Азоту) + H₂O (Вода) = Кислотний дощ

Водні розчини різняться за рівнем їхньої кислотності. Якщо чисту воду вважати нейтральною, то розчин питної соди буде лужним, а нашатирного спирту – дуже лужним. З іншого боку цієї шкали рідини за ступенем збільшення їхньої кислотності можна розташувати наступним чином: молоко має найменшу кислотність, томатний сік - трохи більш кислий, оцет, сік лимона - ще більше, а акумуляторна рідина - дуже кислотна. Якби взагалі не існувало жодних забруднюючих речовин, то нормальна дощова вода потрапляла б на кислотну сторону цієї шкали. Звичайна дощова вода менш кисла, ніж томатний сік, але більш кисла ніж молоко. Саме забруднюючі речовини є причиною збільшення рівня кислотності дощів. У деяких регіонах світу дощ може бути настільки ж кислотним, як сік лимона або оцет.

Цей кислотний дощ може завдавати шкоди життю рослин, в окремих випадках серйозно впливаючи на зростання лісів, також може руйнувати будівлі та роз'їдати металеві об'єкти. Первинний компонент процесу корозії – кислотний дощ. За оцінками, збитки, завдані лише металевим спорудам, становлять приблизно до 2 мільярдів доларів щорічно. Найвища емісія сірки спостерігається в регіонах з високим рівнем енергоспоживання, і при спалюванні сірковмісних видів палива, а саме твердого палива та сірковмісної важкої нафти. До твердого палива належать викопні види палива, що найбільше забруднюють атмосферу як у локальному, так і в глобальному масштабах. Кам'яне вугілля, м'яке буре вугілля і лігніти при згорянні виділяють багато відходів і забруднюючих речовин таких як сірка, важкі метали, волога і зола.

Одна з головних проблем, пов'язана з кислотним дощем – його "мобільність", що виражається в тому, що він може випасти на території, віддаленій від місця його утворення. Високі заводські труби, призначені для того, щоб запобігти промисловому забруднюванню прилеглих міст, викидають забруднюючі речовини в атмосферу. В результаті з'єднання у повітрі цих частинок з частинками води утворюються кислоти, які стають компонентами хмар. Через те, що хмари розносяться вітром, дощ може випасти далеко від місця, де кислотні частинки були утворені. Як приклад можна навести ситуацію в Центрально-східній Європі та Скандинавії. Швеція страждає від кислотних дощів, що приганяються вітром з електростанцій Східної Європи, де стандарти емісії шкідливих частинок не відповідають міжнародним вимогам.

Шкода, що завдається лісам та ґрунту

Випадіння кислотних дощів впливає на ліси так само, як на озера і річки. У багатьох країнах світу дерева сильно страждають від впливу кислотних дощів. Багато дерев втрачають своє листя, їх верхівка стає тоншою. Для деяких дерев цей вплив настільки несприятливий, що вони вмирають. Дерева потребують здорового ґрунту для зростання та розвитку. Кислотний дощ, що ввібрався в ґрунт, робить його фактично неможливим для життя дерев. Внаслідок цього дерева стають більш сприйнятливими до вірусів, грибків та комах-шкідників, стають нездатними для боротьби з ними і тому вмирають.

Руйнування будівель

Кислотний дощ негативно впливає на споруди. Матеріали, такі як камінь, кольорове скло, розписи та інші об'єкти, можуть бути пошкоджені або навіть зруйновані. Дощ повільно, але поступово роз'їдає матеріал, доки від нього нічого не залишиться. Будівельні матеріали руйнуються, метали роз'їдаються, колір забарвлення псується, шкіра псується, поверхня скла покривається кіркою. У багатьох частинах світу безліч відомих та стародавніх будівель пошкоджені кислотним дощем. Деякі кам'яні споруди Собору Святого Павла у Лондоні роз'їдені кислотним дощем. У Римі статую Марка Аврелія роботи Мікеланджело прибрали з відкритого простору для захисту від забруднюючих речовин у повітрі.

Кислотний дощ та озера

Падаючи на землю, кислотний дощ завдає шкоди ґрунту. Також він негативно впливає і на озера та інші водойми. Більшість флори і фауни, що у чистих озерах і річках неспроможна протистояти кислотним дощам. Вона може бути отруєна речовинами, які вимиває кислота з навколишнього ґрунту у воду. У світі є багато прикладів цього. Так, тисячі озер у Скандинавії зараз абсолютно неживі, не мають ні живих організмів, ні рослин через те, що протягом минулих років на них випало багато кислотних дощів. Це відбувалося завдяки вітру, що приносить краплі дощу з Англії, Шотландії та країн Східної Європи. Починаючи з 1930-х та 40-х років, кислотний рівень дощової води деяких озер Швеції підвищився у 1000 разів.

Взаємодія між живими організмами та хімічним складом їх водного довкілля є надзвичайно складною. Якщо число одного виду або групи видів зміниться в результаті підвищення рівня кислотності, це призведе до порушення балансу "хижак-здобич" ланцюжка живлення, що, зрештою, позначиться на всій екосистемі озера. Спочатку, наслідки зміни рівня кислотності можуть бути майже непомітними, але з його збільшенням дедалі більше видів рослин і тварин буде зменшуватися, або ж зовсім зникнуть. Якщо рівень pH у воді наближається до 6,0, ракоподібні, комахи, і деякі різновиди планктону починають зникати.

Якщо рівень pH наближається до 5,0, відбуваються серйозні зміни у складі планктону, небажані види моху та планктону можуть почати розмножуватися, займаючи великі території. Ймовірна втрата деяких популяцій риб, насамперед цінних видів, зазвичай більш уразливих до вмісту кислоти у воді. При pH нижче 5.0 значна частина риби гине, дно покривається речовиною, що не розпадається, а прибережна територія може майже повністю покритися мохом. Вплив піддається також тваринний світ, що залежить від водних екосистем. Наприклад, водоплавні птахи залежать від водних організмів, необхідних їм для харчування. Як тільки це джерело живлення зменшується або зникає, знизиться якість довкілля, що, у свою чергу, вплине на репродуктивність птахів.

Здоров'я людей

Ми харчуємось продуктами, п'ємо воду та вдихаємо повітря, на які впливають кислотні опади. Дослідження, проведені канадськими та американськими вченими показують, що існує зв'язок між екологічним забрудненням та захворюваннями органів дихання у найбільш чутливої частини населення, такої як діти та астматики. Такі токсичні елементи, як алюміній, мідь, ртуть внаслідок кислотних дощів стають більш розчинними, тому рівень вмісту цих металів у необроблених запасах питної води може збільшуватися. Високі концентрації алюмінію у ґрунті можуть також перешкоджати поглинанню та використанню поживних речовин рослинами.

Кислотні дощі у 21 столітті

Кислотні дощі все ще трапляються, але їх вплив на Європу та Північну Америку набагато менший, ніж у 1970-х і 80-х роках. Проблема кислотних дощів у Європі та Північній Америці значною мірою зменшилася завдяки посиленню контролю над викидами SO₂ та NOx, таким як Закон США про чисте повітря 1970 року, Угода Канади та Сполучених Штатів щодо якості повітря 1991 року та подібні заходи в Європі. У Сполучених Штатах перша фаза скорочення викидів набула чинності в 1995 році, а потім пішли наступні скорочення. Однак такий ефективний контроль викидів не поширився на всі країни. У міру індустріалізації таких країн, що розвиваються, як Індія та Китай, їхні викиди SO2 та NOx зросли. Цю саму схему можна спостерігати в деяких швидко зростаючих міських районах у Латинській Америці та Африці, що призвело до більшої кількості кислотних дощів та інших кислотних опадів як у цих регіонах, так і за вітром від них.

Погана якість повітря

Якість повітря погіршується не тільки через парникові гази, SO₂ і NOx, що викликають кислотні дощі, але й через попадання в атмосферу твердих частинок. Спалювання палива - найважливіше джерело утворення оксидів азоту. Причиною появи летких органічних сполук є процес спалювання палива та вихлопні гази, що виробляються двигунами автомобілів. Саме автомобілі є причиною значної частки загальних викидів в атмосферу оксидів азоту та летких органічних сполук у Європі та Північній Америці. Виділення NOx також сприяє утворенню тропосферних фотохімічних окислювачів. Фотохімічні окислювачі, особливо озон (O₃), є найважливішими розсіяними газами в атмосфері. У процесі їх поширення помітні зміни, викликані зростанням емісії продуктів, що передують стадії реакції озону (окис азоту, леткі органічні сполуки, метан і одноокис вуглецю).

Згідно з Всесвітньою організацією здоров'я, вимоги до якості повітря щодо вмісту озону часто перевищуються в більшості регіонів індустріальних країн. У найнижчих шарах тропосфери, ближче до землі, озон є сильним окислювачем, і при високих концентраціях він є шкідливим для матеріалів, рослин та здоров'я людини. У верхніх шарах тропосфери озон є важливим парниковим газом і сприяє ефективності процесу окислення атмосфери.

Повідомляється, що вплив озону та інших фотохімічних окислювачів на людське здоров'я, матеріали та посіви може мати різні наслідки. Підвищений рівень озону може викликати передчасне старіння легень та інші хвороби дихального тракту, наприклад, ушкодження функції легені або підвищення схильності до бронхітів. Спостерігається збільшення випадків настання нападів астми та респіраторних захворювань. Озон сприяє пошкодженню таких матеріалів, як фарба, тканина, гума та пластмаса. У випадку з посівами та деякими чутливими видами дикої рослинності або різновидами культурних рослин, під впливом озону пошкоджуватиметься листя, що призведе до погіршення процесу фотосинтезу.

Інші фотохімічні окислювачі викликають ряд гострих хворобливих явищ, в тому числі подразнення очей, носа та горла, дискомфорт у грудях, кашель та головний біль. Як очікується, ще одним наслідком глобального зростання розсіяних газів в атмосфері буде подальше погіршення самовідновлювальної здатності тропосфери. В результаті цього явища може збільшитися час перебування парникових газів в атмосфері, а це призведе до посилення парникового ефекту та збільшення надходження у стратосферу газів, що руйнують озоновий шар.

Тяжкі метали, подібно до миш'яку (As), кадмію (Cd), ртуті (Hg), свинцю (Pb) і цинку (Zn), також виділяються під час згоряння палива. Завдяки збільшеному споживанню неетильованого бензину та використанню каталізаторів в автомобілях, викиди свинцю внаслідок роботи транспорту помітно знизилися з початку 80-х років. Проте цей сектор економіки залишається основним джерелом свинцю в атмосфері.

Поряд із виділенням забруднюючих речовин існують також деякі інші впливи продуктів згоряння викопного палива на навколишнє середовище у локальному масштабі. Мікрокліматичні явища, такі як походження туманів, зменшення кількості світла тощо є результатами великих водних випарів від градирень електростанцій.

Забруднення морів

Збитки, спричинені транспортуванням нафти, пов'язані із забрудненням морів. Зі збільшенням у ХХ столітті масштабів видобутку нафти зросла і її кількість, що транспортується по всьому світу, переважно морським шляхом. В умовах високої конкуренції на ринку і з метою максимального забезпечення перевезень збільшеного обсягу нафти, розміри нафтових танкерів зросли настільки, що вони стали, без сумніву, найбільшими комерційними судами. Навіть за звичайної поїздки в море потрапляє велика кількість нафти. Трюми танкерів, заповнені як баласт водою, спустошуються на зворотному шляху, і разом із водою в морі витікає значна кількість нафти.

Незважаючи на той факт, що транспортування нафти в основному безпечне, масштаби перевезень і розміри танкерів є причиною того, що будь-який нещасний випадок, що стався, завжди має величезні наслідки. Хоча кількість нещасних випадків незначна в порівнянні з кількістю перевезень, тисячі незначних інцидентів, включаючи витік нафти з танкерів або нафтосховищ, відбуваються щорічно.

У 1970-1985 роках було зафіксовано 186 випадків витоку нафти, кожний обсягом понад 1300 тонн. В 1989 танкер "Exxon Valdez" сів на мілину біля берегів Аляски, випустивши 39000 тонн нафти і сформувавши нафтову пляму, що охоплює територію в 3000 квадратних кілометрів, завдавши шкоди навколишньому середовищу. Люди зазвичай представляють море як великий резервуар, який може вбирати нескінченну кількість всього того, що ми в нього скидаємо. Фактично масштаб забруднення від нафти такий, що на сьогоднішній момент скупчення плаваючої нафти у світовому океані майже скрізь є звичайним явищем.

Не тільки транспортування, але й видобуток нафти з морських родовищ стає джерелом забруднення морів. 20 квітня 2010 року бурова установка Deepwater Horizon, що працювала на родовищі нафти під назвою Проспект Макондо в Мексиканській затоці, вибухнула і затонула, що призвело до найбільшого розливу нафти в історії морського буріння нафти. 4 мільйони барелів (більше півмільйона тонн) нафти витекли з пошкодженої свердловини Макондо протягом 87 днів, перш ніж її остаточно закрили 15 липня 2010 року.

4. Соціальні проблеми, пов'язані з використанням енергії

Крім екологічних проблем, пов'язаних із великомасштабним використанням викопних та ядерних видів палива, існують і соціальні проблеми, спричинені сучасними енергетичними тенденціями.

Політичні та економічні проблеми

На ранніх стадіях промислової революції джерела палива були локальними. Промисловість активно розвивалася насамперед у регіонах з наявністю легкодоступних родовищ вугілля. З розвитком транспорту, пов'язаного з індустріалізацією, паливо почали перевозити на великі відстані. Тепер, коли найбільш доступні джерела нафти та газу виснажені, паливо транспортується по всьому світу з кількох основних регіонів. Наслідком такої ситуації є залежність провідних промислових країн від імпорту з країн, що видобувають, в основному - від поставок нафти з Близькосхідного регіону. Ця залежність стала головним чинником, що формує світову політику.

Ряд основних економічних та політичних криз був наслідком Суецької кризи, що тривала з 1956 року до 70-х років, війни в Перській затоці на початку 1990-х і навіть війна в Іраку може бути пов'язана із значними запасами нафти у цій країні. Оскільки видобувні країни переважно слабкі у воєнному відношенні, а споживаючі країни переважно сильніші, останні перебувають під тиском, щоб домінувати над першими економічно, політично та, якщо необхідно, військово, щоб зберегти доступ до нафти (найважливішого палива сьогодні).

Ціна на нафту залежить від політичної ситуації. Кожен конфлікт у регіоні, що пов'язаний із видобутком нафти, веде до підвищення цін. Світова економіка таким чином залежить від подібних конфліктів.

Недоліки централізованої структури виробництва та розподілу енергії

Одна із слабких сторін сучасної структури виробництва та розподілу палива – її централізований характер. Електроенергія, вироблена на великих електростанціях, кількість яких зазвичай обмежена, розподіляється країною. Нафта, що транспортується гігантськими танкерами, перетворюється на паливо на великих нафтопереробних заводах для подальшого розподілу. Причиною для занепокоєння є той факт, що ці великі, життєво важливі об'єкти є потенційною метою для терористів.

Як продемонстрували події в Перській затоці, війна завдає величезних екологічних та економічних збитків. Для забезпечення безпеки необхідно організувати охорону більшої частини ресурсів та підвищити рівень захисту. Високий рівень централізації пов'язаний із проблемою зайнятості населення. Децентралізоване виробництво та використання енергії з відновлюваних джерел створюють набагато більше нових робочих місць, ніж централізоване виробництво енергії з викопних видів палива.

Небезпека війни під час поширення ядерної зброї

Розповсюдження ядерної зброї - одна з найбільших сучасних загроз світу на всій планеті, особливо з огляду на той факт, що частина країн уже є чи намагається стати членами "ядерного клубу". Виробництво електроенергії з ядерного палива почало розвиватися завдяки розробкам ядерної зброї. Перші ядерні реактори були побудовані для виробництва матеріалу для атомних бомб. Завжди був тісний зв'язок між цими технологіями. Так, військові витрати на наукові дослідження і розробку технології виробництва ядерної зброї були водночас і основною субсидією для мирних галузей ядерної промисловості. Слід зазначити, що ядерне паливо безпосередньо не використовується під час виробництва ядерної зброї. Для цього потрібна його подальша переробка. Однак для країни, яка бажає розробляти ядерну зброю, не розкриваючи цей факт публічно, можливий вихід - об'єднати розробку зброї з галузями промисловості, які виробляють електрику з використанням ядерної енергії.

Шантаж зупинкою постачання енергоносіїв

Неспровокована агресія Росії в Україну та наступна підтримка України з боку ЄС введеням санкцій для РФ, зокрема обмеженням ціни на енергоносії (нафту та газ) з країни-агресора, призвела до шантажу з боку Росії зупинити постачання сих ресурсів до країн Європейського Союзу. І хоча зараз країни ЄС змогли суттєво зменшити постачання цих енергоресурсів з Росії, ця ситуація показує наскільки залежність від імпорту енергоресурсів, зокрема, викопних палив впливає на економіку країн та підвищення цін.

5. Відновлювані джерела енергії

На щастя, існують способи скорочення емісії парникових газів, зменшення кислотних відкладень, покращення якості повітря та вирішення соціальних проблем, пов'язані з сучасними способами виробництва та споживання енергії. Зміщення інвестування з викопних видів палива, таких як вугілля та нафта, на відновлювані джерела енергії та енергоефективність дозволить чистішим та більш сталим джерелам енергії зайняти їхнє законне місце лідерів на ринку.

Системи, побудовані на використанні ВДЕ, використовують ресурси, які постійно відновлюються та є менш забруднюючими. Усі відновлювані джерела енергії – сонячна енергія, гідроенергія, біомаса та енергія вітру існують завдяки діяльності Сонця. Тільки геотермальна енергія, яка також вважається відновлюваною, є теплом Землі.

Відновлювана енергія - це внутрішній ресурс будь-якої країни, що має потенціал, достатній для виробництва енергії, необхідної для повного або часткового забезпечення енергією країни. Над країнами, які залежать від імпорту ресурсів викопного палива, постійно висить загроза різкого підвищення вартості імпортованого палива (нафти і газу). Це особливо актуально для країн, де оплата імпорту нафти і газу щорічно збільшує і так вже величезні розміри зовнішнього боргу.

1. Кількість сонячної енергії, що падає на Землю на рік.
2. Сучасне використання сонячної енергії.
3. Запаси природного газу.
4. Запаси вугілля.
5. Нафтові запаси.
6. Запаси урану.
7. Світове споживання енергії протягом року.

Відновлювані джерела енергії практично невичерпні і завжди доступні завдяки швидкому поширенню сучасних технологій. Їх використання відповідає стратегії використання різноманітних енергетичних джерел. Відновлювані ресурси є загальновизнаним способом захисту від цінових коливань і майбутніх витрат із захисту довкілля.

Технології, що ґрунтуються на використанні відновлюваних джерел енергії, є екологічно чистими через відсутність викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Їх застосування практично не викликає утворення парникового ефекту і відповідно пов'язаних з ним кліматичних змін. Крім того, їх використання не призводить до утворення радіоактивних відходів. Відновлювані джерела енергії відповідають, таким чином, політиці захисту навколишнього середовища, а їх використання формує найкраще довкілля та забезпечує сталий розвиток.

Майбутнє відновлюваних джерел енергії

Наше майбутнє значною мірою залежить від застосування технологічних інновацій. Відновлювані джерела енергії зможуть протягом наступних десятиліть впливати на зміну суспільства загалом. Згідно з прогнозами, протягом наступних десятиліть значення та частка відновлюваних джерел енергії у загальному процесі енерговиробництва зростатиме.

Ці технології не тільки скорочують глобальну емісію СО2, але й надають необхідної гнучкості процесу енерговиробництва, роблячи його менш залежним від обмежених запасів викопного палива. На єдину думку експертів протягом деякого періоду часу гідроенергетика та біомаса домінуватимуть над іншими видами відновлюваних джерел енергії. Однак у ХХI столітті першість на енергоринку належатиме вітроенергетиці та фотоелектриці, які зараз активно розвиваються. На сучасному етапі вітроенергетика є найшвидшою галуззю виробництва електроенергії.

У деяких регіонах вже сьогодні вітроенергетика конкурує з традиційною енергетикою, яка ґрунтується на використанні викопних видів палива. Наприкінці 2022 року встановлена потужність вітростанцій у всьому світі склала близько 837 000 МВТ [12], що майже у 28 разів більше, ніж ще 20 років тому, колки встановлені потужності складали близько 30 000 МВт (2002). Такий стрімкий зріст зумовлений значним зниженням собівартості виробництва енергії з вітру, а також з сонця (фотоелектрика) [13]. Фотоелектрика особливо приваблива для віддалених областей, які не мають підключення до загальної енергосистеми. Передова тонкоплівкова технологія, що застосовується для виробництва фотоелектричних батарей, набагато дешевша за кристалічну кремнієву технологію і активно впроваджується у великомасштабне комерційне виробництво.

На фотографії нижче показано заправну станцію Брітіш Петролеум із встановленими на даху фотоелектричними панелями.

Те, що такі великі енергокомпанії, як Енрон, Шелл та Брітіш Петролеум останнім часом багато інвестували у розвиток фотоелектрики та вітроенергетики, є одним із найпереконливіших фактів перспективного майбутнього відновлюваної енергетики. Великі інвестиції з боку провідних світових енергокомпаній плануються також у розвиток інших видів ВДЕ.

Одним з найперспективніших ринків застосування ВДЕ в найближчі 20 років у всьому світі стануть країни, що розвиваються, які сьогодні мають проблеми з нестачею енергії. Для багатьох країн привабливим є мобільний характер цих технологій. Установки, що працюють на ВДЕ, можна розмістити близько до користувачів. Крім того, їх монтаж швидший і дешевший у порівнянні з будівництвом великих теплових електростанцій, що вимагає протяжних ліній електропередач.

Відновлювані джерела енергії також мають попит і в промислово розвинених країнах. Опитування громадської думки, проведене у США, показує, що більшість енергоспоживачів країни згодна платити більше за "зелену" (екологічно чисту) енергію, і багато енергетичних компаній можуть їм її запропонувати. Вже зараз у США 13 штатів, районів і територій, а також понад 200 міст і округів взяли на себе зобов’язання щодо 100% чистої електроенергії, і десятки міст вже досягли цього.

У Європі завдяки сильній громадській підтримці швидко зростає ринок відновлюваних джерел енергії. У документі White Paper, виданому Європейською Комісією у 1997 році, наголошувалося на недостатньому застосуванні ВДЕ на території країн Євросоюзу. Директива щодо відновлюваних джерел енергії в 2009 році встановила ціль ЄС щодо 20% відновлюваних джерел енергії до 2020 року та національні обов’язкові цілі. У 2020 році ЄС досяг своєї головної цілі, маючи 22,1% частки енергії, споживаної з відновлюваних джерел на цей рік. Більшість держав-членів також досягли своїх національних цілей до 2020 року. Проте, слід зазначити, що досягнення цілей стало можливим зокрема через виняткові обставини та збої в усіх секторах економіки викликані пандемією COVID-19, яка вплинула на зниження загального споживання енергії.

Створення робочих місць - одне із найважливіших аспектів, що характеризують розвиток відновлюваної енергетики. Потенціал зайнятості населення галузі відновлюваних джерел енергії можна оцінити за такими даними:

Європейський Зелений Курс

Європейський зелений курс (European Green Deal) – комплексна стратегія і дорожня карта переходу Європи до сталої економіки, чистої енергетики і кліматичної нейтральності (тобто нульових викидів парникових газів) до 2050 року. Цей курс охоплює всі галузі економіки і, в першу чергу, стосується секторів енергетики, транспорту, сільського господарства, будівництва, а також металургії, цементної, текстильної та хімічної промисловості. Одним з важливих завдань є забезпечення економічного росту Євросоюзу без збільшення обсягу споживання енергетичних ресурсів.

Концепція Європейського зеленого курсу була представлена Єврокомісією у грудні 2019 року. З того часу в рамках його впровадження були розроблені та прийняті стратегії «Чиста енергія», «Інтеграція енергетичної системи», воднева, метанова, промислова стратегії, а та- кож презентовані стратегії розвитку офшорної відновлюваної енергетики, збереження біоріз- номаніття, зменшення забруднення небезпеч- ними хімічними речовинами та інші документи.

Досягнення кліматичної нейтральності Європи до 2050 року потребує комплексної реалізації великої кількості заходів у всіх секторах економіки, зокрема таких дій як:

• декарбонізація енергетики;
• впровадження відновлюваних джерел енергії;
• інвестування в екологічно чисті технології;
• підтримка інновацій у промисловості;
• розширення використання більш чистих, дешевих і менш шкідливих для здоров’я видів приватного і громадського транспорту;
• підвищення енергетичної ефективності будинків;
• співпраця з міжнародними партнерами з метою підвищення світових екологічних стандартів.

6. Приховані витрати при використанні викопних палив

Слід зазначити, що при порівнянні різних джерел енергії ціна є ключовим параметром. Відновлювані джерела енергії найчастіше вважаються дорожчими порівняно з викопним паливом. Такий висновок зазвичай ґрунтується на неправильній оцінці витрат. Коли ми сплачуємо рахунок за електроенергію або заповнюємо бак свого автомобіля, ми зазвичай оплачуємо неповну ціну за енергію. Ціна не включає всі витрати. Існує багато прихованих витрат, пов'язаних із використанням енергії. Приховані соціальні та екологічні витрати, ризик, пов'язаний із використанням викопних видів палива – основні бар'єри до комерціалізації відновлюваних технологій.

Загальновизнано, що сучасні ринки ігнорують ці витрати. Насправді, на світовому енергоринку перевага надається забруднюючим джерелам енергії, наприклад, сірковмісним - вугіллю та нафті, а не екологічно чистим відновлюваним джерелам. Доки традиційні технології здатні перекладати на суспільство істотну частину своїх витрат, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища та витратами на охорону здоров'я, відновлювані джерела будуть перебувати в нерівних умовах. І це незважаючи на те, що ВДЕ практично не погіршують стан екології і навіть дають такі позитивні ефекти, як створення робочих місць, особливо у сільській місцевості. Тому для створення ринку, що діє за правилами "чесної гри", потрібний облік усіх цих витрат.

Дуже важко оцінити витрати, пов'язані з екологічним забрудненням, а деякі навіть важко визначити. Проте проведені дослідження доводять їх суттєві розміри. Наприклад, згідно з дослідженнями німецьких учених, витрати на виробництво електроенергії з викопних видів палива, не включаючи витрати, пов'язані з вирішенням проблеми глобального потепління, складають 2,4-5,5 амер. цента/кВт*год. У той самий час вартість електроенергії, виробленої атомними електростанціями, - 6,1-3,1 амер. цента/кВт*год. Згідно з іншим дослідженням, викиди SO2 при спалюванні вугілля на американських електростанціях щорічно коштують громадянам США 82 мільярди американських доларів - додатково для відшкодування збитків, завданих здоров'ю людей.

Скорочення сільськогосподарських урожаїв, викликане забрудненням повітря, коштує американським фермерам 7,5 млрд американських доларів на рік. Важливим є той факт, що громадяни США фактично щороку оплачують приховані витрати, пов'язані з використанням енергії, приблизно 109-260 млрд доларів. Подібні приклади можна навести для інших країн. Якби додаткові витрати включалися в ринкові процеси, технології із застосування ВДЕ виявилися б у вигіднішому становищі, конкуруючи з викопними видами палива. Тоді ми могли б говорити про суттєве проникнення ВДЕ на світовий енергетичний ринок уже сьогодні.

Субсидії в енергетику

Уряди багатьох країн виділяють значні субсидії для енергетичних галузей промисловості. Цікавий той факт, що найбільше урядових грошей надходить саме в галузі виробництва енергії, які найбільше забруднюють довкілля та чинять шкідливий вплив на здоров'я людей. Так, наприклад, виробництво енергії на теплових та атомних електростанціях фінансується до 90% з бюджету. Технології, засновані на використанні ВДЕ, які практично не мають побічних згубних ефектів, найменше підтримуються урядом.

Підтримка військових

Залежність країн від імпортованої нафти потребує постійного військового контролю та захисту міжнародних торгово-транспортних шляхів. Тільки в США на військовий захист нафтових поставок, що йдуть із Перської затоки, щорічно витрачається від 14,6 (згідно з офіційними даними Національної ради безпеки) до 54 млрд американських доларів (за оцінкою незалежного Інституту Rocky Mountains). До прихованих витрат на національну безпеку відносять також військову допомогу країнам, що видобувають нафту, зовнішні та внутрішні дипломатичні рішення, спрямовані на підтримку та захист імпорту нафти.

Радіоактивні відходи

Головна проблема, пов'язана з ядерною енергією: "що робити з радіоактивними відходами?" До сьогодні ніхто не може запропонувати жодного реально здійсненного плану щодо того, як нам розпорядитися тисячами тонн високорадіоактивних відходів, вироблених атомними електростанціями. Через тривалість існування проблема поховання радіоактивних відходів набуває великої гостроти. Наприклад, у плутонію (Pu239) радіоактивний період напіврозпаду становить 24400 років. Протягом кількох сотень тисяч років він є небезпекою для навколишнього середовища. Ми зараз приймаємо рішення, від наслідків яких залежатиме майбутнє нашої планети та існування на ній усіх форм життя.

Міжнародний Інститут World Watch оцінює щорічні витрати на утримання ядерних сховищ у розмірі від 1,44 до 8,61 млрд доларів США. Поховання радіоактивних відходів насправді не поховання, а накопиченням проблем для майбутніх поколінь. Проблема, пов'язана з високорадіоактивними відходами, буде актуальною протягом тисяч років. Сьогодні немає жодного безпечного способу зберігання високорадіоактивних відходів. Ми просто створюємо сховища та сподіваємось, що наші діти зможуть придумати, яким чином ними розпорядитися. Наведені вище цифри не відображають витрат, пов'язаних із ядерними катастрофами. В яку суму можна оцінити наслідки катастроф у Чорнобилі та на Тримайл Айленді чи Фукусимі?

Фото: Місто Прип'ять, населення якого до Чорнобильської катастрофи 1986 року становило 30 000 людей, сьогодні є зоною відчуження через радіоактивне забруднення.

7. Питання для засвоєння пройденого матеріалу

1. Яка частка викопного палива у світовому споживанні енергії?
2. Чим відрізняється енергоспоживання в розвинених країнах і країнах, що розвиваються?
3. У якому регіоні світу очікується найшвидше зростання енергоспоживання?
4. Використання якого виду викопного палива зростатиме найближчим часом найшвидшими темпами у розвинених країнах?
5. На який термін вистачить світових запасів вугілля, нафти та газу за сучасного рівня споживання?
6. У якому регіоні світу є найбільші запаси нафти?
7. Що означає поняття "зміна клімату"?
8. Яка роль двоокису вуглецю (СО2) у процесі зміни клімату?
9. Який зв'язок існує між процесом спалювання викопного палива та виникненням кислотних дощів?
10. Який вплив мають кислотні дощі на озера та інші водойми?
11. Що означає поняття "приховані витрати на виробництво енергії"?
12. Як субсидується використання викопних видів палива в розвинених країнах?

8. Джерела інформації

1. Всесвітня ядерна асоціація world-nuclear.org
2. Світова енергетична та кліматична статистика – щорічник 2022 yearbook.enerdata.net
3. Міжнародне енергетичне агентство. Загальне світове енергопостачання за джерелами iea.org
4. Посібник з енергетичної статистики Організації Об'єднаних Націй, 2021 unstats.un.org
5. Дорожня карта МЕА до нульових викидів до 2050 року net-zero-by-2050
6. Брітіш Петроліум - Статистичний огляд світової енергетики, 2021, 70-е видання bp.com
7. Національна аерокосмічна адміністрація США (NASA) climate.nasa.gov
8. Global glacier change in the 21st century: Every increase in temperature mattersscience.org
9. Зміна клімату 2021: Фізична наукова основа. Внесок Робочої групи I до Шостої оціночної доповіді Міжурядової групи експертів зі зміни клімату ipcc.ch
10. Звіт "Взаємопов'язані ризики стихійних лих 2020/2021"interconnectedrisks.org
11. Російські санкції: як вони вплинули на її експорт нафти та газу?bbc.com
12. Глобальна вітроенергетична радаgwec.net
13. Міжнародне агентство з відновлюваних джерел енергіїirena.org

Наступний модуль