Політики та заходи для розвитку ВДЕ

Місцеві заходи - Самоорганізація – Кооперативи

Успіх розвитку сектору відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) засновується на сприятливому регулюванні, а також активній роботі інвесторів, виробників, споживачів, активістів (промоутерів) та інших зацікавлених сторін таким чином, щоб вони змогли долати можливі існуючі бар’єри для розвитку ВДЕ без створення нових бар’єрів.

У той час як сприятливе регулювання повинно бути забезпечене як частина національної та/або місцевої політики, успішна співпраця та спільна кооперація задля розвитку сектору має бути забезпечена залученими стейкхолдерами та зацікавленими особами, засновуючись на прикладах з інших секторів чи інших країн.

Робота активістів (промоутерів)

Активістами відновлюваної енергії зазвичай є групи осіб та організації, які виступають за сталий розвиток, а також державні та місцеві органи влади, які відповідають за збільшення використання відновлюваної енергії. Крім того, бізнес також може бути промоутером ВДЕ, якщо бачить можливість отримання прибутку у секторі, що особливо актуально після взяття курсу на відмову від викопного палива як в ЄС, так і в Україні.

Роль активістів (промоутерів) полягає в тому, щоб інформувати інвесторів та споживачів про можливості відновлюваної енергетики: технології, витрати, фінансування тощо. Крім того, промоутери можуть відігравати ключову роль як ініціатори нових розробок та демонстраційних рішень. Наявність успішних місцевих прикладів важлива для більшості інвесторів та споживачів, щоб прийняти рішення про інвестування або використання ВДЕ. Для довгострокових результатів промоутери повинні бути незалежними від виробників, щоб мати можливість підтримувати ринок, і давати неупереджені поради потенційним інвесторам і споживачам.

Місцеві заходи – приклади

У Данії важливими місцевими промоутерами використання відновлюваних джерел енергії є офіси з питань енергетики та охорони навколишнього середовища. Це місцеві асоціації, які надають безкоштовну, неупереджену інформацію та рекомендації щодо енергозбереження та використання відновлюваних джерел енергії. У той же час такі офіси ініціюють багато енергетичних та екологічних заходів у своїх місцевостях. У Данії з населенням близько 5 мільйонів осіб є 18 місцевих офісів, які субсидуються Датським енергетичним агентством для просвітницької роботи з питань енергетики та допомоги людям, які подають заявки на субсидії від держави з метою переходу на відновлювані джерела енергії.

Офіси з питань енергетики та навколишнього середовища зазвичай створюються групою людей, які засновують місцеву асоціацію зі спільною метою сприяти екологічно чистим енергетичним рішенням. Ініціатори – це здебільшого люди-ентузіасти, які є експертами в галузі енергетики та екології, але таким чином посилюють свою діяльність. Перші офіси з питань енергетики та навколишнього середовища були створені в Данії наприкінці 70-х років, але все ще формуються нові.

Офіси з енергетики та навколишнього середовища мають від 20 до 500 членів. Окрім домогосподарств, членами їх також є вітроенергетичні, будівельні кооперативи, ферми, вищі школи тощо. Окремі з їх членів беруть участь у діяльності офісів, переважно на волонтерських засадах.

В Україні, на жаль, не існує подібних офісів, однак роль активістів відіграє значна кількість громадських організацій та спілок, що виступають за перехід до відновлюваної енергетики. Серед них найбільш активними є ГО «Агентство з відновлюваної енергетики», ГО «Центр екологічних ініціатив «Екодія», ГО «Єдина Планета», громадська мережа ОПОРА, коаліція «Енергетичний перехід», Українська кліматична мережа та інші. Вони проводять активну просвітницьку роботу, надають безкоштовну інформацію про технології ВДЕ, надають поради місцевим органам влади, проводять конференції, круглі столи тощо. У разі необхідності звертаються з пропозиціями до Верховної Ради України та інших центральних органів влади з метою стимулювання зеленого енергетичного переходу в Україні [1].

У громадах в Україні у межах діяльності місцевих рад та органів виконавчої влади створюються спеціальні департаменти (відділи), що відповідають за питання енергетики, енергозбереження та запровадження інноваційних технологій. Вони також виступають своєрідними промоутерами запровадження ВДЕ в Україні, оскільки зацікавлені у скороченні витрат на закупівлю традиційних енергоресурсів.

Місцеві заходи

В Данії діяльність місцевих офісів з питань енергетики та охорони навколишнього середовища дуже залежить від місця розташування. Офіси в містах часто беруть участь у міських екологічних проєктах, таких як проєкти з організації економії води та планування руху. У сільській місцевості – основним напрямком роботи офісів є залучення до використання енергії біомаси та енергії вітру.

У більшості офісів з питань енергетики та навколишнього середовища на постійній основі працює консультант(ка) з енергетики, який(а) відповідає за щоденну роботу офісу. Їх робота полягає в тому, щоб надавати безкоштовні та неупереджені поради, переважно приватним особам, щодо використання відновлюваних джерел енергії, заходів з енергозбереження тощо, юридичні особи також можуть звертатися за консультаціями.

Консультанти з питань енергетики зазвичай мають спеціальні знання завдяки активній участі в розробці та впровадженні установок ВДЕ, часто мають технічну, економічну освіту тощо. Якщо експертиза окремого офісу є недостатньою, заявник може бути направлений до іншого офісу з питань енергетики та навколишнього середовища, який має досвід роботи в конкретній галузі.

Безкоштовна освітня, інформаційна та консультаційна діяльність

Кожна зацікавлена особа може звернутися до офісів особисто або по телефону в години роботи з питаннями, що стосуються ВДЕ та енергозбереження. Консультант може дати відповідь одразу або надіслати необхідні матеріали. Години роботи та кількість персоналу кожного офісу залежать від фінансової підтримки, хоча в деяких офісах діяльність ґрунтується виключно на донатах та волонтерській роботі.

В Україні названі вище громадські організації також можуть надавати первинні безкоштовні консультації з питань використання ВДЕ, про що зазвичай зазначають на власних ресурсах.

Організація місцевих виставок і заходів

Офіси з питань енергетики та охорони навколишнього середовища часто організовують місцеві виставки, публічні лекції, дебати, конференції, зустрічі тощо. Вони можуть проходити або безпосередньо в такому офісі, або представник офісу відвідує школу чи зал для зустрічей і читає лекцію: наприклад, про використання сонячних панелей, енергії вітру чи будівництво будинків з низьким енергоспоживанням.

В Україні, на жаль, такі місцеві заходи не набули популярності, однак, на національному рівні проводиться ряд відомих конференцій з питань ВДЕ, а також виставок, які завжди об’єднують найпотужніших виробників, операторів, громадські організації, аналітичні центри, що працюють в секторі.

Публікації

Офіси з питань енергетики та навколишнього середовища створюють і розповсюджують інформаційні бюлетені, книги, журнали, буклети тощо. Офіси також чотири-шість разів на рік випускають інформаційні бюлетені, щоб підтримувати контакт зі своїми членами. Вони також працюють разом з Датським енергетичним агентством над національним інформаційним бюлетенем.

В Україні офіційну інформацію щодо використання ВДЕ у громадах можна отримати у відповідних департаментах (відділах), що відповідають за питання енергетики, енергозбереження та запровадження інноваційних технологій. На національному рівні найбільш достовірним джерелом щодо використання ВДЕ виступають Енергетичні баланси, а також Статистика щодо розвитку відновлюваної енергетики, що готується Держенергоефективності.

Громадські організації та аналітичні центри також готують потужні аналітичні записки та дослідження щодо перспектив та технологій використання ВДЕ в Україні.

Презентація об’єктів, що використовують ВДЕ

Багато офісів з питань енергетики та навколишнього середовища один або кілька разів на рік організовують дні відкритих дверей, коли можна відвідати вітроенергетичні кооперативи, біогазові установки, будинки з сонячними колекторами на даху, установки для збору дощової води тощо.

Візити на об’єкти, що використовують ВДЕ, також набули значної популярності в Україні (до початку військової агресії). Зокрема, чимало таких візитів було організовано Біоенергетичною асоціацією України на біоенергетичні об’єкти в Україні.

Аудит будинків

Члени офісів можуть запросити консультанта з питань енергетики для аудиту будинків. За його результатами, консультант рекомендуватиме заходи з економії електроенергії, тепла та води, напр. встановлення об’єктів відновлюваних джерел енергії тощо.

Навчання

Офіси з питань енергетики та навколишнього середовища також приділяють час для проведення навчання в початкових школах, центрах освіти для дорослих тощо. Навчання може бути на обрану специфічну тему, або в цілому з відновлюваних джерел енергії та з питань екології.

Громадські організації в Україні також часто проводять курс лекції про переваги використання ВДЕ в Україні. Наприклад, ГО «Агентство з відновлюваної енергетики» протягом 2020-2021 р.р. провело близько 40 вебінарів з роз’ясненнями для громад про переваги зеленого енергетичного курсу [2] [3].

Консультування

Деякі офіси з питань енергетики та навколишнього середовища надають оплачувані консультації. Вони беруть участь у реалізації різних типів проєктів з відновлюваної енергетики - напр. великі проєкти встановлення вітрових турбін, біогазових установок або реконструкція будівель. Але в більшості випадків роль офісів з питань енергетики та навколишнього середовища полягає в просуванні та втіленні ідей. Практична реалізація проєктів здійснюється місцевими компаніями.

Окремі громадські організації в Україні також можуть співпрацювати з комерційними компаніями, що здатні проводити техніко-економічне обґрунтування впровадження проєктів ВДЕ, а також безпосередньо брати участь в реалізації проєктів.

Структура

Датські місцеві офіси входять до національної Асоціації енергетичних офісів («SEK») та працюють у тісній співпраці з Датським енергетичним агентством («OVE»). Офіси мають правління, які є керівними органами, але мають також завдання ініціювати місцеву роботу, фактично формують далекоглядну стратегію розвитку громад.

У багатьох офісах є фонові групи або активісти, які підтримують щоденну роботу. Вони можуть також надавати технічну допомогу у вирішенні різних проблем, відповідати за інформаційний бюлетень тощо. Високий рівень участі місцевого населення відіграє важливу роль у підтримання роботи офісів.

Локальні мережі офісів

Офіси з питань енергетики та навколишнього середовища співпрацюють з іншими екологічними групами в їх місцевості. Так само співпраця з місцевими компаніями (наприклад, компаніями, що встановлюють сонячні колектори) є природною частиною роботи офісів. Іншим важливим завданням є співпраця з місцевими політиками та владою та політична робота на місцевому рівні для просування екологічно чистих енергетичних рішень.

Кооперативи споживачів

У Данії багато інвестицій у вітроенергетику організовано кооперативами споживачів, що дозволило звичайним домогосподарствам інвестувати у вітрові турбіни, а право власності було розподілено між багатьма людьми. Це дозволило здійснити значні інвестиції без великих індивідуальних чи інституційних інвесторів. Це також дозволило залучити місцеві громади, жителі яких отримали право голосу при розгляді питань щодо розвитку проєктів. Зазначена активна участь населення надала велику підтримку вітровій генерації. Заснування кооперативів базувалося на давній традиції споживчої кооперації, оскільки багато датських магазинів і комунальних підприємств організовані як споживчі кооперативи, а підприємства харчової промисловості організовані як виробничі (фермерські) кооперативи.

На сьогодні в ЄС продовжується підтримка створення енергетичних кооперативів. Зокрема, Європейська Комісія пропонує технічну підтримку енергетичним кооперативом, створивши спеціальну ініціативу. Repository Energy Communities – це ініціатива Європейської Комісії, спрямована на допомогу місцевим учасникам (громадянам, місцевій владі та підприємствам) у створенні та просуванні проєктів чистої енергії, керованих енергетичними кооперативами в міських районах по всій Європі. Ініціатива сприяє справедливому переходу до кліматичної нейтральності, що дозволяє громадянам взяти на себе відповідальність за споживання та виробництво енергії.

Ініціатива надаватиме технічну підтримку енергетичним спільнотам, діяльність яких відбувається переважно в містах. Для сільських громад передбачена інша ініціатива, Rural Energy Communities Advisory Hub, що надаватиме спеціальну технічну допомогу сільським громадам.

В Україні питання створення та діяльності енергетичних кооперативів також набуло значимості. Тривалий час в законодавстві України не було виділено поняття «енергетичний кооператив». Зазначене визначення вперше було введено до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» у 2019 році, з згідно з яким, енергетичний кооператив – юридична особа, заснована відповідно до Закону України "Про кооперацію" або Закону України "Про споживчу кооперацію" для здійснення господарської діяльності з виробництва, заготівлі або транспортування паливно-енергетичних ресурсів, а також для надання інших послуг з метою задоволення потреб його членів або територіальної громади, а також з метою отримання прибутку, відповідно до вимог законодавства. Крім того, енергетичні кооперативи отримали право претендувати на «зелений» тариф за певних умов. Хоча і до ведення зазначеного визначення, енергетичні кооперативи створювалися та функціонували в Україні, юридичне закріплення такої форми організації може дати поштовх до їх подальшого розвитку, особливо після закінчення воєнного стану.

Національна асоціація

На національному рівні датські власники вітрових турбін об’єднані в асоціацію власників, яка підтримує своїх членів технічними та юридичними консультаціями. Вона також веде статистику більшості датських вітрових турбін, а власники можуть бачити ефективність роботи їх турбін, порівняно з іншими. В перші роки появи таких кооперативів, зазначена статистика була вкрай важливою для демонстрації надійності технології.

В Україні діє значна кількість асоціацій, що об’єднують виробників та інші компанії, що працюють у секторі ВДЕ. До таких асоціацій належать ГС «Global 100RE Ukraine», ГС «Біоенергетична асоціація України», ГС «Українська вітроенергетична асоціація», асоціація «Українська воднева рада», ГС «Асоціація сонячної енергетики України», ГС «Професійна асоціація екологів України», ГО «Українська асоціація енергосервісних компаній», Українська асоціація відновлюваної енергетики та інші. Всі зазначені асоціації об’єднують ключових експертів сектору та мають завдання сприяти розвитку та просувати інтереси сектору ВДЕ.

Учасники «самостійного будівництва»

В Австрії споживачі самоорганізувалися в групи та пройшли місцеві курси, під час яких кожен учасник виготовив сонячний колектор з метою забезпечення своїх будинків гарячою водою, а в деяких випадках для обігріву приміщень. Ці групи та курси «самобудівників» стали основою успіху використання сонячної енергії в Австрії.

Як данські вітроенергетичні кооперативи, так і австрійські «виробники» сонячних панелей були першими важливими елементами великомасштабного успіху, коли було вкрай важливо знайти форму організації, яка могла б вийти за межі кола інвесторів і розробників технологій, та яку б не зупинили бар’єри, які перешкоджали вкласти кошти інвесторам та комерційним компаніям. Кооперацію споживачів не зупинила відсутність ринку, через що великі компанії та інвестори неохоче інвестують. Навіть якби такі компанії вирішили інвестувати, вони, можливо, не змогли б отримати необхідну місцеву підтримку для нових рішень. У сучасному розвитку все більшу роль відіграють комерційні компанії та банки.

Національні зібрання

Розвиток вітроенергетики в Данії завдячує також обміну досвідом через національні зібрання всіх стейкхолдерів кожні півроку, де представляються нові розробки та є вільний доступ до інформації. Зазначені зібрання передбачали низьку плату за участь, забезпечуючи таким чином доступ до них малим підприємствам.

Політики для розвитку ВДЕ

Успіх розвитку сектору ВДЕ залежить від сприятливого регулювання та стейкхолдерів, що здатні прийняти виклик. Сприятливе регулювання складається з ряду факторів, таких як:

• економічні, що роблять використання об’єктів ВДЕ економічно вигідним або принаймні доступним для інвестування;
• наявність технологій;
• доступність обслуговування;
• достовірна інформація для інвестування та використання;
• відсутність надмірних бар’єрів, таких як тривалі процедури подання заявок на отримання дозволів на планування тощо.

Сприятливе регулювання залежить від політичних рішень. У сьогоднішніх промислово розвинутих суспільствах, де традиційне енергопостачання базується на зрілих технологіях, має потужне лоббі, а також характеризується субсидіями та іншими перевагами, відновлювана енергетика має мало шансів без політичної підтримки. Успішний розвиток не потребує цілковитої підтримки, але він вимагає певної політичної волі для підтримки зростання сектору ВДЕ та усунення бар’єрів, якщо розвиток зупиняється.

Часто політика підтримки ВДЕ є частиною стратегії сталого розвитку, безпеки енергопостачання тощо. Це допомагає пояснити політикам роль відновлюваних джерел енергії. Основний ризик полягає в тому, що інколи стратегії не супроводжуються реальним регулюванням і підтримкою, щоб ініціювати широкомасштабний розвиток відновлюваної енергетики. Деякі політики підтримки включають цілі розвитку відновлюваної енергетики або скорочення викидів CO2 як ключові елементи. Такі цілі можуть бути важливими рушійними силами розвитку відновлюваної енергетики, і вони дозволяють легко відслідковувати, чи дає регулювання очікуваний результат. З іншого боку, низькі цілі можуть бути бар’єром розвитку, і якщо механізми підтримки дуже тісно пов’язані з цілями, розвиток не може вийти за межі заданої цілі.

В Україні потужним стимулом розвитку сектору стало запровадження «зеленого» тарифу на електроенергію, вироблену з альтернативних джерел енергії [4]. Саме завдяки «зеленому» тарифу в Україні було побудовано переважну більшість електроенергетичних об’єктів ВДЕ. У 2017 році в Україні введено стимулюючий тариф на виробництво теплової енергії з альтернативних джерел, що сприяло також будівництву в Україні котелень та інших об’єктів з виробництва теплової енергії з альтернативних джерел. [5]

У 2019 р. до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» було внесено суттєві зміни стосовно функціонування системи аукціонів з розподілу квоти підтримки у виробництві електроенергії з альтернативних джерел. Підтримка виробників електричної енергії з АДЕ, які набули це право за результатами аукціону, здійснюється через гарантування викупу всього обсягу електричної енергії , відпущеної такими виробниками, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва. Кабінет Міністрів України за поданням Міненерго щороку не пізніше 1 грудня встановлює річну квоту підтримки та графік проведення аукціонів на наступний рік, а також індикативні прогнозні показники річних квот підтримки на наступні чотири роки. Однак станом на 01.11.2022 р. проведення аукціонів ще не розпочато.

У 2022 р. регулювання сектору ВДЕ зазнало істотних змін у зв’язку з воєнним станом. Зокрема, виробники з ВДЕ отримали право вільного продажу виробленої електроенергії на всіх сегментах ринку за цінами, що складаються на цих сегментах. Крім того, вони отримали право на вихід з балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» та можливості повернення до такої групи в будь який момент за встановленою процедурою. Ці зміни значно розширили можливості виробників, що перебувають у вкрай важкому становищі, через недоотримання оплати за «зеленим» тарифом, а також пошкодження внаслідок воєнних дій.

Економічна основа

Щоб інвестиції в сектор ВДЕ мали місце, інвестори повинні бути спроможними їх залучити за рахунок власних ресурсів або кредитів. Необхідні періоди окупності значно відрізняються для кожного інвестора та передбачуваних додаткових вигод від інвестицій. Деякі інвестори готові прийняти тривалий період окупності інвестицій, які приносять користь навколишньому середовищу або зменшують споживання викопного палива. Необхідні прості періоди окупності варіюються від 5 років або менше для комерційних інвесторів, які бачать ризики в інвестиціях, до 20 років для приватних інвесторів, які, наприклад інвестували у власний будинок і не потребують кредитів для інвестицій.

Регулювання впливає на інвестиції кількома способами:

• інвестиційні субсидії, які деякі країни надають на певний період для створення ринку. Субсидія зазвичай обмежується 30-40% інвестицій або менше.
• регулювання плати за підключення до мережі та підсилення мережі є важливим для технологій, які продають електроенергію в мережу: вітрові турбіни, когенерація тепла та електроенергії на основі біогазу/біомаси тощо. У більшості країн, які досягли успіху у вітровій енергетиці, витрати інвесторів на підключення до мережі були обмежені вартістю фізичного підключення, залишаючи витрати на підсилення мережі комунальним підприємствам.
• оподаткування, напр. ПДВ. У деяких країнах податок на додану вартість для закупівлі енергії нижчий, ніж для придбання обладнання для відновлюваної енергетики.
Прибуток/економія від інвестицій у відновлювані джерела енергії значною мірою залежить від чинного регулювання. Це включає:
• регулювання цін на електроенергію, що відпускається в мережу. Найбільш успішними були фіксовані ціни на електроенергію з відповідних відновлюваних джерел енергії, як правило, на певний обмежений період, наприклад, 10 років. Іншим способом регулювання цін стали тендерні процедури, коли інвестори через тендер можуть досягти фіксованої ціни на продану електроенергію на декілька років.
• подібним типом регулювання є «портфельні стандарти», згідно з якими комунальне підприємство повинно мати певний відсоток відновлюваної енергії постачанні енергії. Комунальне підприємство може вирішити інвестувати у власні потужності або купувати електроенергію в інших.
• податки на енергію/CO2 роблять традиційні джерела енергії дорожчими та сприяють використанню відновлюваної енергії, якщо її звільнити від податків (повністю або частково).
Загальні податки та податкові пільги також впливають на економіку інвестицій у відновлювану енергетику, наприклад:
• правила амортизації інвестицій.
• оподаткування доходів від відновлюваної енергетики.

Технології

Хоча технології відновлюваної енергії є загальнодоступними, не всі технології придатні до використання у конкретній країні. Крім того, для ефективного розвитку сектору ВДЕ бажано мати більше одного постачальника відповідної технології.

Національне/місцеве виробництво є важливим для збільшення переваг сектору ВДЕ, таких як місцеві податки та створення робочих місць. Хоча початковий розвиток є швидшим та дешевшим з використанням провідних імпортованих технологій, подальший розвиток матиме більше переваг за наявності місцевого виробництва.

Операторам об’єктів відновлюваної енергії потрібна технічна підтримка та обслуговування. Загалом це є обов’язком постачальників, але на нових ринках постачальники можуть не мати достатніх відділів технічного обслуговування, зокрема для невеликих установок.

Інформація

Інформація для потенційних користувачів про можливості відновлюваної енергії є надзвичайно важливою. Виділення коштів з національних бюджетів або невеликі збори на енергоспоживання можуть стати основою для незалежної системи інформування споживачів.

Законодавство щодо ВДЕ в Україні

Законодавчі основи розвитку сектору ВДЕ в Україні складають Закон України «Про альтернативні джерела енергії», Закон України «Про альтернативні види палива», Закон України «Про теплопостачання» та інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти.

Закон України «Про альтернативні джерела енергії» містить визначення базових термінів сектору відновлюваної енергетики, правила встановлення та застосування «зеленого» тарифу на електроенергію, вироблену з АДЕ, а також правила проведення аукціонів з розподілу квоти підтримки у виробництві електроенергії з АДЕ.

Відповідно до зазначеного Закону, «зелений» тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з АДЕ (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями). «Зелений» тариф на електроенергію, вироблену з АДЕ, встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

«Зелений» тариф діє до кінця 2029 року, і є різним для електроенергії, виробленої з використанням окремих видів альтернативних джерел енергії.

Таблиця 1. Розміри «зеленого» тарифу для суб’єктів господарювання (в євро)

Законом також передбачений «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену споживачами, у тому числі енергетичними кооперативами. Для приватних домогосподарств та енергетичних кооперативів встановлено наступні розміри «зелених» тарифів.

Таблиця 2. Розміри «зеленого» тарифу для приватних домогосподарств та енергетичних кооперативів (в євро).

Законом України «Про альтернативні джерела енергії» передбачена можливість для об’єктів електроенергетики, введених в експлуатацію з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2024 року, отримати надбавку до «зеленого» тарифу за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва.

Надбавка за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва є фіксованою доплатою до «зеленого» тарифу, аукціонної ціни, пропорційною до рівня використання на відповідному об’єкті обладнання українського виробництва. Слід зазначити, що з серпня 2020 року розмір надбавки було підвищено.

Таблиця 3. Розмір надбавки до «зеленого» тарифу залежно від рівня використання обладнання українського виробництва

У 2019 році до Закону України «Про альтернативні джерела енергії» було внесено суттєві зміни стосовно введення системи аукціонів з розподілу квоти підтримки у виробництві електроенергії з АДЕ. Аукціон з розподілу квоти підтримки – це спосіб визначення суб’єктів господарювання, які набувають право на підтримку у виробництві електричної енергії з АДЕ (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Підтримка виробників електричної енергії з АДЕ, які набули це право за результатами аукціону, здійснюється шляхом гарантування викупу всього обсягу електричної енергії, відпущеної такими виробниками, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва. Кабінет Міністрів України за поданням Міненерго, щороку, не пізніше 1 грудня, встановлює річну квоту підтримки та графік проведення аукціонів на наступний рік, а також індикативні прогнозні показники річних квот підтримки на наступні чотири роки. Для об’єктів ВЕС більше 5 МВт, та для об’єктів, СЕС більше 1 МВт – обов’язкова участь в аукціонах, а виробники електроенергії з біомаси/біогазу можуть брати участь в аукціонах на добровільних засадах.

Відповідальним за організацію та проведення аукціонів (замовником аукціонів) є гарантований покупець. Аукціони проводяться в електронній торговій системі відповідно до порядку проведення аукціонів з розподілу квоти підтримки, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Аукціони з розподілу річних квот підтримки запроваджуються з 01.07.2019 та проводяться по 31.12.2029 року згідно з графіком проведення аукціонів. Однак, станом на 01.11.2022 року проведення аукціонів ще не розпочато.

У 2022 р. регулювання сектору ВДЕ зазнало істотних змін у зв’язку з воєнним станом. Зокрема, виробники з ВДЕ отримали право вільного продажу виробленої електроенергії на всіх сегментах ринку за цінами, що складаються на цих сегментах, і до 01.04.2023 таким правом наділені лише вони. Крім того, виробники з ВДЕ отримали право на вихід з балансуючої групи ДП «Гарантований покупець» та можливості повернення до такої групи в будь який момент за встановленою процедурою.

До Закону України «Про альтернативні джерела енергії» також внесено зміни, які передбачають, що з метою мінімізації ризиків, пов’язаних із коливанням цін на ринку електричної енергії, для виробника електричної енергії з альтернативних джерел, який фактично здійснює діяльність на ринку без застосування «зеленого» тарифу, та споживача такі виробник та споживач можуть укласти договір про надання послуги із забезпечення стабільності ціни на електричну енергію. Відповідно до такого договору, сторони узгоджують індикативний показник ціни на електричну енергію, тобто її вартість. Якщо ціна електроенергії на ринку є меншою за узгоджений індикатив, покупець електроенергії доплачує різницю виробнику, і навпаки – якщо ціна на ринку зростає, виробник компенсує різницю покупцю. Ці та інші зміни значно розширили можливості виробників, що перебувають у вкрай важкому становищі, через недоотримання оплати за «зеленим» тарифом, а також пошкодження внаслідок воєнних дій.

Іншим механізмом підтримки розвитку сектору ВДЕ в Україні є стимулюючий тариф на теплову енергію з альтернативних джерел енергії, введений у 2017 році і передбачений у Законі України «Про теплопостачання». Тарифи на теплову енергію з АДЕ для потреб населення, бюджетних установ та організацій встановлюються на рівні 90% діючого для суб’єкта господарювання тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів. У разі відсутності у суб’єкта господарювання встановленого тарифу на теплову енергію з природного газу, тарифи на теплову енергію встановлюються на рівні 90% середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів (так званий «принцип 0,9»).

Розрахунок цього середньозваженого тарифу здійснюється за адміністративно-територіальними одиницями Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Держенергоефективності щокварталу, до 25 числа останнього місяця кожного кварталу, розраховує та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті середньозважені тарифи на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також тарифи на її транспортування та постачання. Тарифи на теплову енергію з АДЕ для потреб населення, бюджетних установ та організацій встановлюються органами місцевого самоврядування (раніше повноваження належали НКРЕКП). Узагальнюючи, заходи стимулювання сектору АДЕ в Україні можна представити наступним чином.

Таблиця 4. Заходи стимулювання використання АДЕ в Україні